Гендерна політика

У пошуках ресурсів для розвитку країни ми маємо дбати про забезпечення ґендерної рівності, надання можливостей жінкам нарівні з чоловіками (поки що саме порівняно з чоловіками, адже в більшості сфер досі спостерігається нерівність можливостей) користуватися своїми правами та іншими благами. Забезпечення ґендерної рівності є серйозним ресурсом економічного та соціального розвитку та безпеки, який в Україні поки що використовується недостатньо. Наведемо цифри: річне економічне зростання України (зростання ВВП) може прискоритись на 7% (7,53 млрд дол.), якщо рівень зайнятості жінок буде дорівнювати рівню зайнятості чоловіків, та на 9% (10,83 млрд дол.)1, якщо рівень зайнятості жінок стане таким, як у Швеції (80%). Поки що, на тлі зростання попиту на трудові ресурси, в Україні рівень зайнятості жінок – 45.4%, а чоловіків – 59,3%2, при цьому ґендерний розрив в оплаті праці становить більше 20%. Така ситуація зумовлюється різними чинниками, зокрема високим рівнем залученості жінок до неоплачуваної домашньої праці, проблемами працевлаштування після народження дитини та відпустки по догляду за нею, складнощами поєднання сімейних та професійних обов’язків, що наочно показала ситуація з пандемією коронавірусу, коли переважно жінки кидали роботу для забезпечення догляду за дітьми; негативними наслідками ґендерно зумовленого насильства, зокрема домашнього; поширеністю в суспільстві ґендерних стереотипів та сексистських поглядів тощо. Ефективність забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності великою мірою зумовлюється тим, наскільки питання ґендерної рівності інтегровані в інституціональну політику, внутрішню організаційну культуру та повсякденну діяльність органів виконавчої влади.

Більш того, підписавши і ратифікувавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна продемонструвала відданість демократичним європейським цінностям та взяла на себе зобов’язання «враховувати питання рівності між чоловіками і жінками при розробці та впровадженні законів, постанов, адміністративних положень, політики і заходів», насамперед шляхом закріплення принципів ґендерної рівності в нормативно-правових документах та їх подальшого впровадження в практику. У цьому контексті вкрай важливим стає комплексний підхід – використання надійної системи забезпечення скоординованої, узгодженої діяльності, спрямованої на встановлення ґендерної рівності, із залученням усіх зацікавлених суб’єктів і приділенням уваги до всіх аспектів суспільного життя, зі врахуванням ґендерної складової у нормативних актах різних сфер – соціальної, економічної та політичної. Документи, що визначають концептуальні засади та напрями формування та реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, представлені в книзі «Ґендерна політика в нормативно-правових документах» і мають стати дороговказом за для забезпечення сталого розвитку суспільства на засадах демократії, дотримання прав людини та ґендерної рівності.