A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Зеленопідська сільська рада
територіальної громади Херсонської області

Виокремлення гендерної складової: поради

Дата: 06.04.2021 13:15
Кількість переглядів: 75

 
  1. Виокремлення гендерної складової: поради

Виокремлюючи гендерну складову в аналітичних матеріалах, варто взяти до уваги такі аспекти.

Аспект 1.

Не тільки цифри, а й коментарі до них

 

У гендерному аналізі використовуються як кількісні, так і якісні показники вимірювань.

В Україні проблема з доступом до фахової статистичної інформації, дезагрегованої за різними показниками.

Де можна брати статистичну інформацію? Пропоную такі поради:

  1. Варто використовувати глобальні порівняльні дані міжнародних організацій (ООН, Світовий банк тощо).
  2. В Україні статистику надає Державна служба статистики України, а також різні органи державної влади, за запитом.
  3. Державний комітет статистики України видає статистичні збірники: «Жінки і чоловіки в Україні (раз на два роки, останній доступний сьогодні - за 2016 рік), «Жінки, діти та сім’я в Україні» (2017) тощо.
  4. Варто звертати увагу на надійність джерела інформації, особливо, якщо це журналістський, а не академічний ресурс, рік збору даних (в ідеалі, вони не повинні бути старішими за 1-2 роки).

Важливо зазначити, що лишень однієї статистичної інформації, поданої у розбивці за статтю, не є достатньо щоб продемонструвати суть проблеми. Важливо надати аналітичне пояснення і розшифровку цифр. Такі пояснення не повинні базуватися на стереотипних судженнях.

Наприклад, варто не лише зауважити, а й пояснити, чому певними послугами користуються переважно жінки, або, навпаки, чоловіки. Для цього доведеться взяти фаховий коментар або провести експертне інтерв’ю.

Варто використовувати збалансовану інформацію і брати експертні коментарі не лише у чоловіків, а й у жінок. Натомість, якщо пишете про сімейну сферу, догляд, обслуговування тощо (про стереотипно «жіночі» сфери) доцільно залучати до коментування і чоловіків.

Для кращого розуміння специфіки гендерної тематики доцільно більше співпрацювати з відповідними політичними структурами і громадськими об’єднаннями. Наприклад, при міжфракційному депутатському об’єднанні «Рівні можливості» створена громадська рада, яка працює за різноманітними напрямками і до якої можуть доєднатися представники і представниці аналітичних центрів.

 

Окрім того, фахові бази даних представниць і                 представників     експертного        середовища можна знайти на таких ресурсах як:

  1. Повага: сайт кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ: http://povaha.org.ua (зверніть увагу на базу експерток «спитай жінку»)
  2. Гендер в деталях

http://genderindetail.org.ua

(чимало аналітичної інформації з різних аспектів гендерної проблематики; список

Аспект 2.

Гендерна проблематика стосується жінок і чоловіків, у тому числі, як гетерогенних груп

Аналізуючи гендерну проблематику, недостатньо статистики про жінкок. Виявлення гендерних особливостей певного явища вимагає порівняння ситуації для жінок і для чоловіків, навіть якщо формально ви досліджуєте тільки жінок.

Варто також враховувати, що жінки і чоловіки – це гетерогенні групи, які всередині відрізняються за низкою інших ознак: вік, соціально-економічне становище (клас), рівень освіти, сімейний стан, сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність (СОГІ), місто чи село, регіон походження, національна або етнічна, релігійна приналежність, стан здоров’я тощо.

Інформацію варто надавати збалансовано, тобто, писати  не лише про проблеми, з якими стикаються жінки і чоловіки, а й про успішні аспекти політики забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Загалом це одне з правил так званої конструктивної критики – на початку ми пишемо про успіхи та позитивні сторони, далі – зазначаємо наявні проблеми і недопрацювання.

 

Крім того, гендерна тематика може бути наскрізною у різних розділах звітів, а не тільки виокремлюватися            у              підрозділ             на зразок «права жінок».

Аспект 3.

Фахова термінологія та чутливий підхід

Аспект Передусім, варто використовувати фахову та недискримінаційну термінологію. Жінки і чоловіки – найбільш прийнятні назви; не слід вживати синоніми стереотипного характеру на зразок «представники сильної,слабкої статі» (що найчастіше роблять журналісти і журналістки); слова «жіночки» або «жіноцтво» теж видаються не зовсім доцільними (особливо, якщо співставити з «чоловічками» і «чоловіцтвом»). Доцільність вживання тих чи інших слів варто перевіряти за дзеркальною системою. Ідея цього методу полягає в тому, що якщо ви хочете написати щось про жінок як групу чи окрему особу і сумніваєтеся, то поставте на їхнє місце чоловіків. Якщо про чоловіків ви подібне б не написали, бо це виглядає кумедно, то не слід писати таке і про жінок.

Наслідком нестачі академічних знань про гендерну та недискримінаційну тематики є низка термінологічних і перекладацьких проблем. Наведу кілька порад стосовно називання певних соціальних груп:

  1. гомосексуали (саме так перекладається

«homosexual», натомість «гомосексуаліст» - дискримінаційний термін для гомосексуальних чоловіків, який апелює до радянського минулого, пов’язаного з криміналізацією гомосексуальної чоловічої поведінки); так само – гомосексуальність (а не гомосексуалізм); абревіатура ЛГБТ спільнота розшифровується як лесбійки (а не лесбіянки), геї (інша прийнятна назва для гомосексуальних чоловіків), бісексуали і трансгендерні люди;

  1. циган (не дивлячись на самоназву) доцільно називати ромами, ромськими спільнотами чи громадами;
  2. на позначення етнічних меншин не слід вживати стереотипні вислови, як-от «особи кавказької національності»; натомість – «кавказці»;
  3. наркозалежні (а не наркомани) або споживачі ін’єкційних наркотиків;
  4. постраждалі від (а не жертви) домашнього насильства.

 

Тенденції останніх років – це активне впровадження фемінітивів або гендерно паритетної мови, у тому числі, в наукову літературу. Як зазначає Олена Синчак, впровадження гендерно паритетної мови може відбуватися двома шляхами: або завдяки стратегії фемінізації, або завдяки стратегії нейтралізації. Якщо вживання гендерно симетричних форм (студенти і студентки) переобтяжує текст, можна вдатися до: 

  1. нейтралізації: замість українські студентки і студенти протестували − українське студентство протестувало;
  2. описових конструкцій: експертна група – замість експерти й експертки, журналістський цех – замість журналісти і журналістки.

Окрім мовного фактору, роль у вживанні фемінітивів відіграють ще й такі чинники як статус жінок у суспільстві, який також відображено у мові; становище жіночого руху, можливість критикувати мовний патріахат і впроваджувати політику видимості жінок у мові.

Триває процес розробки словникової онлайн-платформи фемінітивів, яку ініціювала і співкоординує кандидатка філологічних наук, доцентка, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті Міністерки освіти і науки України Олена Масалітіна (раніше Малахова). Цей проект передбачає розробку онлайн-платформи, добір фемінітивів, уже закріплених у тлумачних словниках української мови, та фемінітивів-новотворів; обговорення й утвердження тлумачень і словотвірних моделей, фахову лінгвістична онлайн-дискусію; можливість усім охочим обрати найбільш уподобаний варіант з кількох паралельних (наприклад, фотографка, фотографиня, фотографеса).

Також важливо подумати над назвою аналітичного продукту, яка повинна відображати фахову термінологію, але також може мати доречну (інколи навіть метафоричну) назву задля привернення уваги. Наприклад, соціологічне дослідження «Невидимий батальйон: участь жінок у військових діях в АТО», або «Агропромисловість наступає: жінки та навколишнє середовище. Соціально-гендерний вплив агропромислових об’єктів на сільських жінок» містять і фахову, і метафоричну складову.

Візуалізація результатів дослідження на прикладі інфографіки також повинна враховувати гендерну чутливість та інші критерії розмаїття. Прикладом такого може бути інфографіка «Портрет української молоді», у якій до уваги були взяті не тільки респонденти, а й респондентки, тобто візуалізація є гендерно чутливою.

Наостанок варто згадати про доречну дослідницьку методологію. Згідно з епістемологічним (пізнавальним) критерієм методологію доцільно поділити на позитивістську, інтерпретативну й критичну. По-перше, позитивізм має на меті передбачити, оцінити, вивчити реальність. Він передбачає висування гіпотез та їхню перевірку, чисельну представленість даних (адже цифри є доволі важливими для аргументування позиції). По-друге, інтерпретативний методологічний підхід передбачає пояснення, розуміння певних аспектів реальності. Він базовий на індукції – побудові висновків на основі окремих фактів. У ситуації вивчення домашнього насильства – це пояснення ситуацій вчинення насильства, ретельний опис життєвих історій постраждалих чи кривдників тощо. По-третє, назва критичного методологічного підходу говорить сама за себе. Акцент робиться не так на описі досліджуваного явища, як на критиці (деконструюванні) явища домашнього насильства (наприклад, критика застосування поняття «віктимна поведінка», вивчення індивідуальних і соціальних чинників насильства, переосмислення поняття маскулінності, явища контролю тощо).

 

 

« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь