Форми сімейного виховання дітей

Дата: 21.01.2022 10:31

Кількість переглядів: 217

Опіка та піклування

Встановлення опіки та піклування – влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.

При призначенні опікуна, піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини (ст. 244 Сімейного кодексу України).

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання такі документи:

• заяву;
• довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
• документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
• копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
• довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних (окрім родичів дитини, які мають намір взяти її під опіку, піклування);  
• копію паспорта;
• висновок про стан здоров’я;
• довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявником;
• довідку про наявність чи відсутність судимості,  видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з заявником, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів.

Служба у справах дітей проводить з кандидатом співбесіду та відвідує його за місцем проживання (за необхідності залучається «Центр надання інтегрованих соціальних послуг»). За результатами відвідування помешкання службою у справах дітей оформлюється акт обстеження житлово-побутових умов проживання кандидата.

В разі необхідності направлення кандидата на проходження курсу навчання з проблем виховання дітей, служба у справах дітей за місцем його проживання готує подання до «Центру надання інтегрованих соціальних послуг» про направлення кандидата на навчання.

Наголошуємо, що таке навчання не проходять лише родичі, в яких проживає дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, що мають намір взяти її під опіку, піклування. Проте, за особистим бажанням такі кандидати можуть пройти курс навчання.

Якщо наша розповідь зацікавила Вас і Ви бажаєте отримати детальнішу інформацію щодо питань усиновлення, чи влаштування на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в свою сім'ю, звертайтесь в службу у справах дітей за адресою: селище Зелений Під, вул. Миру, 2 (1й поверх).

Телефон для довідок  (095) 6912869

Прийомна сім'я

Прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У разі утворення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування дітей у прийомну сім’ю, крім випадків, коли прийомні батьки перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.

На виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці або перемістилися з тимчасово окупованої території чи району проведення антитерористичної операції.

Створити прийомну сім'ю можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному  чи  наркологічному диспансері;
• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;  
• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу  за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення прийомної сім'ї:

• заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім’ї із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• довідку про склад сім'ї (форма 3)
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• копії паспортів;
• довідку про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
• довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Якщо наша розповідь зацікавила Вас і Ви бажаєте отримати детальнішу інформацію щодо питань усиновлення, чи влаштування на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в свою сім'ю, звертайтесь в службу у справах дітей за адресою: селище Зелений Під, вул. Миру, 2 (1й поверх).

Телефон для довідок  (095) 6912869

Дитячий будинок сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

    Не допускається одночасне застосування різних форм влаштування дітей удитячий будинок сімейного типу, крім випадків, коли батьки-вихователі перебувають з підопічним у сімейних чи родинних відносинах.

На виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці або перемістилися з тимчасово окупованої території чи району проведення антитерористичної операції.

    Створити дитячий будинок сімейного типу можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному  чи  наркологічному диспансері;
• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;  
• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

    Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу  за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

    Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

    Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу:

• заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• довідку про склад сім'ї (форма 3)
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• копії паспортів;
• довідку про доходи за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
• довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Що таке усиновлення?

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду.

Хто може бути усиновлювачем? Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також, особи, які не перебувають у шлюбі, за умови, що вони є громадянами України. Одинокі іноземці не мають права усиновлення українських дітей.

Хто може бути усиновленим? 

Усиновленими можуть бути: діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки, яких дали нотаріально посвідчену згоду на усиновлення. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач не обмежується.

З чого почати усиновлення дитини?

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, визначені законодавством.

Як здійснюється пошук дитини для усиновлення?

Інформація про дітей, які можуть бути усиновлені, надається кандидатам в усиновлювачі службами у справах дітей за місцем їх обліку, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Для пошуку дитини кандидати в усиновлювачі можуть самостійно звертатись до зазначених вище установ. Кандидату в усиновлювачі надаються відомості про ім'я, вік, стать дитини, стан її здоров'я, правові підстави для усиновлення, форму влаштування, наявність або відсутність братів, сестер. Ознайомлення з інформацією про дитину супроводжується показом її фото. Слід знати, що дитина, яка має правові підстави для усиновлення, може виховуватись як у закладі, так і в прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, над якими встановили опіку, піклування.

Як здійснюється знайомство з дитиною?

Кандидати в усиновлювачі знайомляться з дитиною за місцем її проживання у присутності представника служби у справах дітей, працівників дитячого або іншого закладу, в якому проживає дитина, прийомних батьків, батьків вихователів, опікунів, піклувальників. Знайомство та встановлення контакту з дитиною здійснюється за направленням служби у справах дітей. Термін дії направлення 10 робочих днів, у разі необхідності він може бути продовжений за заявою кандидата в усиновлювачі, але не більш ніж на 10 робочих днів. Якщо протягом часу дії направлення кандидат в усиновлювачі не подав до служби у справах дітей заяву про усиновлення дитини вважається, що він відмовився від її усиновлення.

Які права має кандидат в усиновлювачі?

Кандидат в усиновлювачі має право: ознайомитися з особовою справою та медичною карткою дитини, провести додаткове медичне обстеження дитини, яка може бути усиновлена, у державному або комунальному закладі охорони здоров'я, відвідувати дитину за місцем її проживання щодня протягом строку дії направлення та спілкуватися з нею у час, визначений керівником закладу, прийомними батьками, батьками вихователями, опікунами, піклувальниками, але не менш як три години в день. Після встановлення контакту з дитиною та подання до служби у справах дітей заяви про бажання її усиновити, кандидати в усиновлювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Які обов'язки усиновлювача?

Усиновлювач зобов'язаний: особисто забрати дитину із закладу чи сім'ї, в якій вона виховується, в присутності представника служби у справах дітей після пред'явлення копії рішення суду про усиновлення, надавати можливість представникам служби у справах дітей за місцем свого проживання здійснювати нагляд за умовами проживання і виховання дитини, повідомляти службу у справах дітей, яка здійснює нагляд за умовами проживання і виховання усиновленої дитини, про зміну місця проживання.

Хто приймає рішення про усиновлення дитини?

Рішення про усиновлення дитини, яка проживає на території України, приймається судом.

Які особисті дані про дитину можна змінити при її усиновленні?

За рішенням суду при усиновленні дитини може бути змінено ім'я дитини, відомості про місце її народження, дату народження та місце складання актового запису про народження. Для зміни імені дитини потрібна її згода. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців.

Які державні гарантії має усиновлювач?

Особі, яка усиновила дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, держава гарантує:

- отримання грошової допомоги при усиновленні дитини у розмірі, як при народженні першої дитини. При усиновленні двох і більше дітей розмір допомоги не змінюється;

- надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- надання одноразової оплачуваної відпустки тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (при усиновленні дитини віком старше трьох років);

- надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів. 

Що таке таємниця усиновлення?

Таємниця усиновлення це право усиновлювача приховувати від інших людей та від самої дитини факт усиновлення. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

Чи варто зберігати таємницю усиновлення?

Закріплене на законодавчому рівні право усиновлювача на таємницю усиновлення здебільшого захищає інтереси дорослого. По суті - це право дорослого зберігати свій спокій. Але є ще право дитини знати правду про своє походження. Стаття 7 Конвенції ООН про права дитини встановлює право дитини знати, на скільки це можливо, своїх батьків. Стаття 226 Сімейного кодексу України, встановлюючи право на таємницю усиновлення, разом з тим передбачає, що особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею 14 років одержати інформацію щодо свого усиновлення. Дуже часто усиновлені діти дізнаються правду поза волею усиновлювача. Це призводить до шоку незалежно від того, як дитина дізналась про це – щось пригадала, перебирала документи, хтось розповів. Такий шок може мати тяжкі наслідки і призвести до серйозних криз аж до втечі дитини з дому, наркоманії, ранніх статевих стосунків, намірів суїциду тощо. Досвід багатьох усиновлювачів говорить, що страх відкриття таємниці усиновлення - це страх дорослої людини. Як правило, чим вищій ступінь секретності, тим сильніший страх. Краще, у доступній для дитині формі, якомога раніше говорити з нею про те як вона з'явилась в сім'ї. Діти, які від самого початку знають як тато і мама їх знайшли, сприймають це як належне.

Чи контролює держава умови життя і виховання дитини після її усиновлення?

Контроль за умовами проживання і виховання усиновленої дитини передбачений Сімейним кодексом України. Це – норма закону. Здійснює його служба у справах дітей за місцем проживання усиновленої дитини до досягнення дитиною повноліття. Протягом перших трьох років після усиновлення, в період адаптації дитини в сім'ї, спеціалісти служби у справах дітей щорічно відвідують дитину в сім'ї. У разі виявлення проблем у стосунках між дитиною і її новими батьками до роботи залучаються педагоги і психологи. В подальшому відвідування усиновленої дитини здійснюється за необхідністю, але кожні три роки в обов'язковому порядку проводиться планове обстеження умов проживання і виховання дитини.

Якщо наша розповідь зацікавила Вас і Ви бажаєте отримати детальнішу інформацію щодо питань усиновлення, чи влаштування на виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в свою сім'ю, звертайтесь в службу у справах дітей за адресою: селище Зелений Під, вул. Миру, 2 (1й поверх).

Телефон для довідок  (095) 6912869

Патронатна сім’я – новітня форма сімейного виховання в Україні

Одним із пріоритетних завдань держави є соціальний захист дітей, створення сприятливих умов для їхнього фізичного, інтелектуального та духовного розвитку, майбутньої повноцінної життєдіяльності.

Хто може бути патронатними вихователями?

Патронатний вихователь – це особа, яка за участі інших членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Помічник патронатного вихователя – його чоловік/дружина чи інший дорослий член його сім’ї.

Сім’я патронатного вихователя – сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. Патронатними вихователями можуть бути громадяни України, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають досвід виховання дітей у сім’ї (окрім осіб, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України).

Які документи треба, щоб  стати  патронатним  вихователем?

Кандидати у патронатні вихователі подають до соціального закладу за місцем їх проживання, зокрема до Дрогобицького міського  центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, такі документи: заяву кандидата у патронатні вихователі; заяву кандидата у помічники патронатного вихователя про готовність участі у наданні послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї; копії паспортів кандидатів у патронатні вихователі та помічники патронатних вихователів; довідку про склад сім’ї (форма №3); копію свідоцтва про шлюб; копію диплома про вищу освіту кандидата у патронатні вихователі (за наявності); довідки про стан здоров’я патронатного вихователя та членів сім’ї, які проживають разом із ним (відсутність хронічних захворювань, результати обстеження повнолітніх членів сім’ї наркологом, венерологом, психіатром); довідки про доходи повнолітніх членів сім’ї; довідки про наявність чи відсутність судимості кандидата в патронатні вихователі та членів сім’ї, які проживають разом із ним; документ, що підтверджує право власності на житло або користування житловим приміщенням; письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із кандидатами у патронатні вихователі, на тимчасове влаштування дітей; згода дітей надається за умови досягнення ними віку, коли вони спроможні самостійно висловлювати свою думку.

Скільки дітей може бути одночасно влаштовано під патронат?

Одночасно під патронат (в одну патронатну сім’ю) влаштовуються виключно діти (не залежно від їхньої кількості), які є братами-сестрами або до влаштування під патронат проживали в одній родині. Це принципово, тільки так можна здійснювати індивідуальний догляд, який відповідає потребам дитини. Термін перебування дитини під патронатом має бути максимально використаний для подолання наслідків.

Скільки дитина може перебувати в патронатній сім’ї?

Відповідно до вимог статей 252-253 Сімейного кодексу України термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати трьох місяців.

У разі наявності обставин, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений термін, орган опіки та піклування може його продовжити.

Загальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати шість місяців.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію у зв’язку із втратою годувальника, інші соціальні виплати, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Фінансування патронатних сімей

Фінансування сімей патронатних вихователів, що передбачає оплату послуг зі здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у порядку та за умов, затверджених Кабінетом Міністрів України (на період до 31.12.2018 року), надалі – за рахунок коштів, що передбачаються у відповідних місцевих бюджетах.

На утримання кожної дитини, влаштованої у сім’ю патронатного вихователя, виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку. У разі, коли дитині виплачується призначена в установленому порядку стипендія, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром стипендії за попередній повний місяць на момент влаштування дитини у сім’ю патронатного вихователя.

По завершенні дії договору про патронат чи при припиненні діяльності сім’ї патронатного вихователя здійснюється перерахунок коштів у відповідності до віку та кількості дітей.

Оплата послуг зі здійснення патронату над дитиною здійснюється шляхом щомісячних виплат грошового забезпечення патронатним вихователям. Розмір оплати за послугу патронату над дітьми прирівняний до 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи. У разі перебування у сім’ї патронатного вихователя дітей віком до 1 року, дітей-інвалідів та одночасно двох і більше дітей розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину та категорію, проте сумарно не більше ніж на 50 відсотків. Нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування патронатних вихователів із сум їх грошового забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Де дізнатися деталі?

За додатковою інформацією про сімейний патронат, роль та функції батьків у патронаті  звертайтеся  до  служби  у  справах  дітей   за адресою: селище Зелений Під, вул. Миру, 2, а також до КЗ “Центр надання інтегрованих соціальних послуг” (1й поверх).

« повернутися