Зеленопідська сільська рада
територіальної громади Херсонської області

ТРУДОВІ ВИПЛАТИ СЕЗОННИМ ПРАЦІВНИКАМ

Дата: 24.03.2021 15:18
Кількість переглядів: 540

 

ТРУДОВІ ВИПЛАТИ СЕЗОННИМ ПРАЦІВНИКАМ

Заробітна плата

Працю сезонних працівників оплачують на загальних підставах.

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної зарплати.

 

Якщо ваш працівник:

• виконав місячну (годинну) норму праці, відпрацювавши всі дні (години) за графіком роботи підприємства, то нараховану йому зарплату порівнюємо з МЗП у місячному розмірі (МЗП у погодинному розмірі, помноженому на норму праці працівника);

• не виконав місячну (годинну) норму праці, наприклад, у зв’язку з роботою в умовах неповного робочого часу (за сумісництвом), хворобою, відпусткою, прогулом, простоєм тощо, нараховану йому зарплату за фактично відпрацьований час порівнюємо з МЗП, визначеною пропорційно виконаній нормі праці (відпрацьованому часу).

Зарплата, нарахована сезонним працівникам, як і зарплата постійних працівників, підлягає:

• індексації;

• компенсації в разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців.

Виплачують зарплату сезонним працівникам у строки, прописані в колдоговорі (нормативному акті роботодавця, погодженому з профкомом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16днів.

Оподаткування

Працівники, прийняті на сезонні роботи, мають право на ПСП на загальних підставах.

Якщо база нарахування ЄСВ, до якої застосовують ставку внеску 22 %, визначена за сезонним працівником, для якого це місце роботи є основним, і не перевищує розміру МЗП, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру МЗП і встановленої ставки ЄСВ за умови, що працівник перебував у трудових відносинах повний календарний місяць та/або відпрацював усі робочі дні звітного місяця.

 

Зазначимо, що вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не застосовують, якщо:

 

• ЄСВ нараховують на доходи, отримані не за основним місцем роботи;

• до бази нарахування ЄСВ працівника застосовують пільгові ставки (8,41 %, 5,3 %, 5,5 %);

• база нарахування ЄСВ визначена за працівником, якому надана відпустка без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.

 Ст. 7 Кодексу Законів про працю України передбачено, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством. На сьогодні в Україні є чинним (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310-ІХ (далі — Указ № 310). Відповідно до ст. 1 зазначеного Указу сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.

Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Він укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону, яка, у свою чергу, не може перевищувати шести місяців. Тобто, сезонними вважаються роботи, які характеризуються наступними ознаками:

містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 року №278;

їх тривалість не перевищує шести місяців.

Під час приймання на сезонні роботи трудовий договір з працівником можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону, тобто 6 місяців.            При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (п. 3 Указу №310), що відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін (п. 5 Указу № 310).

На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці)

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпП, – закінчення строку. Днем звільнення вважається останній день сезонної роботи.

 Якщо працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк. Разом з тим, відповідно до п. 6 Указу № 310 сезонні працівники за наявності умов, визначених у ст. 39 КЗпП (в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України) мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення сезонні працівники попереджають роботодавця письмово за 3 дні. Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору, крім загальних підстав, передбачених трудовим законодавством України, також за додатковими підставами, установленими в п. 7 Указу № 310. Зокрема, у разі: припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві; нез’явлення працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

 
 

« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора